| Я - лиш марево Тіні по стінах суворі блукають
Холодне ліжко, холодні руки
До тебе з темряви простягають
Тягнучи мов струни муки Подушка сльози заховала
Ніч стомлено лягла на плечі
І колискову заспівала
В цей зоряний і тихий вечір Легенько вітерець дмухнув
Розвіяв пасма золотаві
Тебе так ніжно пригорнув
Як руки мамині ласкаві На небі місяць молодий
І зорі ним милуються
А запах квітів такий п'янкий
Думки в красі цій губляться Чому мовчиш ти, голуб мій
Чом оченьки твої сумні
Ти серденько своє відкрий
Віддай весь відчай й біль мені Я заберу їх так далеко
Щоб не знайшов ти їх ніколи
На край землі їх віднесуть лелеки
Зітре їх сяйво світанкове Ти спи, я сон твій берегтиму
Співатиму тобі пісень
Заколишу, немов дитину
І зникну, як настане день
| 